Психологи радять, як привчити дитину прибирати у своїй кімнаті – Днепропетровск.

Головне для мудрого батька – не упустити момент і з самого початку не відбити у дитини охоту до прибирання

Бардак в дитячій кімнаті – а для багатьох українців і не в дитячій – знайома проблема для всіх, хто встиг обзавестися дитиною. І, варто визнати, в цьому українці не самотні. Соцопитування, проведені в різних країнах світу, підтверджують: майже 30% батьків регулярно скандалять зі своїми дітьми через безлад в вдома і небажання прибирати навіть у своїй кімнаті.

Правда, відразу ж записувати дитину в безнадійні нечупари не варто. Він розкидані де попало речі може навіть не помічати. А все тому, що ділянка мозку, що відповідає за розподіл послідовності дій, уваги й організованості розвивається майже до 18-19 років. Тому проблема не тільки в тому, що діти не хочуть наводити порядок (що, втім, і зрозуміло – завжди знайдуться справи поцікавіше). Але і в тому, що вони просто не знають, як це правильно зробити.

«Коментарі» зібрали добірку порад, які допоможуть батькам поступово привчити дитину прибирати за собою

Не втратити момент

У розвитку дитини є періоди, коли він сам приймається все прибирати і розставляти по свої місцях. Перший такий «прорив» настає у віці близько двох років, коли малюкові, з одного боку, хочеться проявити самостійність, а з іншого, він намагається у всьому наслідувати батьків. Року в чотири настає другий етап: у дітей прокидається почуття прекрасного, і вони прагнуть все облаштувати красиво і затишно. Правда, у батьків на цей рахунок може бути своя точка зору (їм же потім всю цю красу прибирати), але тут вже нічого не поробиш – вік такий.

У 7-8 років у дітей з’являються свої секрети, і вони знову прагнуть наводити порядок у своїх речах самостійно. І тут важливо не відбити у дитини бажання прибирати, навіть якщо він робить щось не так. Крім того, фахівці попереджають: вимога тримати все на своїх місцях може загальмувати розвиток творчого потенціалу малюка, пригнічуючи його дослідницьку активність.

Найбажаніша звичка для батьків

Вчити прибирати вчасно потрібно змолоду. Зовсім змолоду. А тому її не завадить вписати в режим дня, щоб вона стала не «зобов’язалівкою», а звичною процедурою, як миття рук або чищення зубів. При цьому сам список справ на день бажано складати разом з дитиною. Він набагато охочіше буде дотримуватися режиму дня, якщо сам на великому аркуші паперу напише або намалює свої обов’язки, серед яких буде і наведення порядку. Батьки ж повинні стежити за тим, щоб дитина ставився до розпорядку дня серйозно. І обов’язково хвалити, якщо все зроблено вчасно і правильно.

Коли приходить «час У»

Переривати гру заради прибирання – не кращий спосіб привчити дитину до корисної справи. Тому що так він почне сприймати її як перешкоду до досягнення бажаного, а з часом і відверто ненавидіти. І, як наслідок, всіляко саботувати. Втім, якщо і після развлеченіq дитя відмовляється за собою прибирати, той тут вже батьки можуть проявити і твердість: заховати іграшки дня на два, попередивши про це дитини. При цьому важливо не піддаватися на вмовляння, а то і шантаж (наприклад, у вигляді істерики) дитину віддати хоча б одну ляльку або машинку. Інакше він відчує свою «владу» і прибирати так і не навчиться. До речі, перед тим, як повернути іграшки, не завадить домовитися про те, що після гри він все-таки прибере все на місце.

Сообразим на двох

Наказати дитині прибратися в кімнаті і піти займатися своїми дорослими і, без сумніву, куди важливішими справами – це легко. Але, прямо скажемо, неправильно. Справа в тому, що дитина не зовсім уявляє, що таке прибирання: з чого її потрібно починати, як проводити і коли закінчувати. А тому не варто кидати малюка наодинці з безладом, оскільки цей, здавалося б, легку працю поодинці для нього може виявитися непосильним. Дитині буде легше розібратися у своїх речах, якщо поруч буде мама або тато. Завдання батьків – поступово і непомітно для малюка відсторонитися від цього заняття, а через деякий час похвалити дитину за самостійність.

Порядок наввипередки

Хороший виховний хід – перетворити прибирання в гру. Якщо в сім’ї двоє дітей, то між ними можна проводити своєрідне змагання: спершу зібрати речі, які знаходяться не на своїх місцях, а після розкласти їх в правильному порядку. У разі, якщо дитина один, грати з ним у прибирання наввипередки доведеться вже самими батькам. Але перед цим потрібно дати чіткі ввідні: ці речі повинні лежати там-то, ці – там-то, а починати краще з того-то й того-то.

Правда, як показує практика, в підлітковому віці такі «ігри» вже не спрацьовують, та й дитяча конкуренція за любов батьків, якщо дітей декілька, – і дитяча ревнощі разом з нею – теж дають про себе знати. Втім, на тінейджерів цей метод не дуже-то й розрахований, його мета – виробити звичку у тих, хто молодший.

Знай, річ, своє місце

У кожної речі має бути своє місце. І дитина про це повинен знати. Втім, про це повинні пам’ятати і батьки: іноді дитячі речі валяються де попало тільки тому, що їх нікуди складати. А тому дитині потрібні і кошик для брудної одягу, і ящики для іграшок, і полиці для книг. При цьому варто пам’ятати, що від дитини-дошкільника вимагати занадто багато чого не вийде: зробити все, як того хоче дорослий, він просто не зможе. Так що нехай спочатку прибирає, як вийде. А підказати, як краще. Завжди можна.

Самий заразливий приклад

Діти беруть приклад зі своїх батьків – це факт. І щоб дитина розуміла, що таке порядок, він повинен спостерігати його день у день. А тому дітей слід активно – але, по можливості, в ігровій, а не примусовій формі – залучати до звичайної домашньої прибирання. Навіть найменшому дітю не завадить розповісти, що сміттю на підлозі не місце, дати потриматися за віник, показати, як потрібно підмітати або дати «повозити» ганчіркою по підлозі. Зрозуміло, це не навчить малюка мити підлогу і підмітати, однак дозволить йому сприймати турботи по вдома як невід’ємну частину повсякденного життя. Якщо, звичайно, не відбити у нього це розуміння численними батьківськими «не лізь», «не заважай» та іншими заборонами. Заборона знищує не тільки ініціативу, а й віру в свої сили. Тому ніколи не варто перемивати за дитиною посуд, перепирати і так далі, якщо він зробив щось зробив не так.

Ну, і останнє. Навіть якщо чадо після всіх мислимих і немислимих способів перетворити його в «чистьоху» не хоче прибирати – не варто зневірятися. За словами психологів, більшість людей приходять до усвідомленого бажанням жити в порядку лише з отриманням власної сім’ї та власного житла. А значить, доведеться почекати. Років двадцять…

Інформація за темами: