Як навчити дитину кататися на велосипеді

Як навчити дитину кататися на велосипеді

Як навчити дитину кататися на велосипеді? Напевно багато батьків задаються цим питанням. Звичайно, для самих маленьких існують триколісні велосипеди з ручкою, тому все навчання полягає в тому, щоб навчити дитину повертати кермо в потрібну сторону і крутити педалі. Справжнє ж навчання їзді на велосипеді починається, коли приходить час сідати вже на справжній двоколісний дитячий велосипед. Хоча і тут багато батьків вирішують питання просто – встановлюють додаткові коліщатка і забувають про них на довгий час, поки дитині вже не прийде час кататися на майже дорослому велосипеді, а тут раптом виявляється, що без навчальних коліщаток нікуди. Так все ж, як навчити дитину кататися на велосипеді, коли варто починати навчання, які методи використовувати і скільки потрібно тренуватися?

Орієнтовно з 2-х років дитини можна починати садити на велосипед з 12 “колесами (розмір видутку), звичайно ж з додатковими навчальними коліщатками. А ось рокам до 3-3.5 можна потихеньку починати вчити і на двох колесах. Деякі для цього спочатку скручують одне додаткове коліщатко, а потім через деякий час і друге. На мій погляд це не дуже правильно і тільки створить зайві труднощі дитині. Тому скручуємо навчальні коліщатка, опускаємо нижче сідло (щоб можна було дістати ногами до землі), вибираємо рівну доріжку, обов’язково одягаємо на дитину шолом і починаємо навчання.

По-перше дитина повинна зрозуміти, що у велосипеда тепер тільки два колеса і ніщо не буде його утримувати у вертикальному положенні, стоячи на місці. Взагалі це розуміння має прийти досить швидко, головне не переборщити і весь час підстраховувати

По-друге він не повинен боятися падіння. Звичайно, має бути розуміння, що падати не потрібно т. К. Буде боляче, але якщо ви поруч, то страх падіння бути не повинно, це буде заважати навчанню.

По-третє поясніть, що потрібно постійно крутити педалі і намагатися підтримувати швидкість, інакше буде «бух»

Нарешті, наберіться терпіння, і приготуйтеся гарненько походити і побігати

Під час навчання ви йдете збоку від дитини, при цьому притримувати можна під руку, за підтяжки або навіть просто за шкірку, тільки за шию сильно не хапайте Можна, звичайно, притримувати за сідло, але в такому положенні ви довго ходити не зможете, спина не залізна. Періодично пробуйте послаблювати хватку і просто притримувати, даючи тим самим деяку свободу. По ходу навчання не соромтеся підбадьорювати і хвалити малюка, це посилить його старання.

Для перших виїздів буде достатньо 40-60 хвилин, діти швидко втомлюються від одноманітного заняття, тому від тривалих тренувань ефект буде мінімальним. Коли буде виходити і дитина сама почне втягуватися, то і тривалість катання можна збільшувати, але більше 2-х годин в 3-4-річному віці їздити не варто.

Особливу увагу варто приділити гальмування, т. Е. Зупинці і спешиванию з велосипеда, а також початку руху. З другим, звичайно, складніше. Дитячі велосипеди вельми важкі, а довжина шатунів невелика, тому багатьом дітям просто важко почати рух. Ну а навчитися гальмувати і виставляти ногу особливої??праці скласти не повинно, треба просто порепетировать це разом.

Коли дитина вже, начебто, навчився кататися і здається, що може їздити цілком самостійно, то не поспішайте самі сідати на велосипед і відправлятися з ним на велопрогулянку. Якщо дозволяє фізична форма, побігайте подовше з ним поруч, дайте остаточно влаштуватися на велосипеді, спробуйте різні маневри: повороти, розвороти, гальмування, об’їзд перешкод і т. П. Не зайвим буде спробувати розіграти подобу якоїсь екстремальної ситуації, наприклад, раптова поява людини, кішки, перешкоди і т. п. Тут, звичайно, треба бути дуже обережним і не перестаратися. Але це дасть вам зрозуміти, наскільки дійсно дитина готовий до самостійної їзді. Якщо виходить їхати, тримати рівновагу, зупинятися, то це ще не означає, що дитина повністю готовий до більш серйозних виїздів.

Для спільних велопрогулянок, коли дитина вже досить впевнено почуватиметься на велосипеді, місця катання вибирайте найбільш ретельно. Адже перебуваючи в сідлі, ви вже не зможете так швидко реагувати на маневри дитини, підтримати, підстрахувати. Тому для таких виїздів найкраще підійдуть заздалегідь перевірені вами доріжки в парках, де поблизу немає автомобілів. Але тут варто врахувати момент, що в парках часто вигулюють собак, з цим потрібно бути уважним.

У віці 5-6 років можна вже починати прокладати більш протяжні маршрути, але більше 20 кілометрів намагайтеся не їздити. Звичайно, потрібно враховувати і рівень фізичної підготовки дитини. Комусь і 30 кілометрів буде нормально, а кому 10 вистачить позаочі. Мене у віці близько 6 років батько возив на 50 кілометрів, але звичайно це вже був явно перебір

Не перетворюйте виїзди з дитиною в погоню за кілометрами з метою досягнення якихось результатів. Катайтеся на втіху, давайте дитині можливість зупинитися там, де йому заманеться, подивитися квіточки, білочок, відпочити і перекусити.

Тепер невелику розповідь, про те, як я вчив свого сина кататися на 2-х колесах за 4 виїзди. На момент навчання дитині було трохи більше 3.5 років. Навесні був куплений велосипед Author Orbit (16 “), після цього раз десять викочувалися на ньому з додатковими колесами. Але ось поїхали на дачу і взяли його з собою. В результаті з’ясувалося, що по нерівній ґрунтовій дорозі їхати з додатковими коліщатками просто неможливо. Тому відразу було прийнято рішення їх скрутити і почати навчання.

День перший. Близько години ходили, звикали до нових відчуттів, але спроб поїхати самостійно не було, т. Е. Не було навіть якихось натяків на відчуття рівноваги. Ну да ладно, подумав я, до кінця літа дивись і поїде.

День другий. Також ходимо поруч, але вже стало помітно, що з’явилося якесь відчуття рівноваги і розуміння, в який бік треба крутити кермо для того, щоб «ловити» велосипед. Вже добре.

День третій. Від учорашнього почуття рівноваги не залишилося і сліду. Зате з’явився страх падіння і дитина навіть перестав намагатися їхати, а просто завалювався наліво, т. Е. Туди, де йшов я. Тягнеш його вправо – їде, даєш слабину – рулимо в канаву. Навіть пару раз дав м’яко приземлитися в кущі, але не допомогло. Подумав, як же подолати цей страх. Вихід із становища виявився дуже простим – я просто пішов з іншого боку. Звичайно, тримати дитину лівою рукою мені було не так зручно, але зате який ефект. Падати наліво стало вже не цікаво, а направо мабуть просто не встигло дійти Минуло ще хвилин 10-15 і я зрозумів, ОН ЇДЕ! На цьому заняття було закінчено і пішли спати.

Ну а на четвертий день вийшли на асфальтовану доріжку в сусідньому районі. До речі до нього доїхав вже цілком впевнено, доводилося тільки притримувати і підштовхувати на нерівних місцях. Ну а на асфальті взагалі ніяких проблем – він їде, а я біжу. Ось такі справи, можливо гени

Чесно кажучи, вже насилу згадую свої відчуття, коли мені купили перший велосипед. Втім, першим був зовсім маленький триколісний, потім був триколісний побільше, навіть уже з ланцюговим приводом, ну а потім дутик з 12 “колесами. Приставні навчальні коліщатка звичайно ж були до нього в комплекті, але мені їх вперто не ставили, вони й донині десь валяються в первозданному вигляді Тому доводилося мені вчитися самому, підлягає відштовхуючись ногами і повзаючи таким чином навколо вдома на дачі. Ось тут і починаєш розуміти, навіщо придумані беговелосіпеди (run bike). Хоча, як показує практика, без них можна чудово обійтися

Також вас може зацікавити

Схоже:

  • цікаві розповіді про те як навчитися їздити на велосипеді
листопада 27, 2015 | Category: Діти | Tag: